Темрява навкруги. Відчуття як ніби ти в тунелі. І всупереч надії світла в кінці нема.
Життя з його гамірною суєтою залишилось там поза тунелем.А зараз повна ізоляція і якась тупа зосередженість та надмірна напруженість як перед вирішальним сходженням.
А ще є Ти. Ти завжди добиваєшся свого. Як і я. Ми мали б іти разом..
Але, кожному своє. Оце кожному своє – тупа і небезпечна штука, яку всі сприймають по-різному. І одному це дасть сили для ривка, а іншого опустяться руки.Бля як добре бути товстошкірим кретином…
Відстороненість і зосередженість, повна концентрація сил, ради цього ти провів сотні годин в залі.Зараз клацне курок, і ти кулею полетиш до цілі. Хто ж клацнув курком? На кого чи на що він цілився насправді? Погляд крізь приціл – це хіба точка зору?
Забудь про все, забий на роздуми – головне ціль.
І головне не зачепити тебе по дорозі. Тільки ціль.
