http://lago.org.ua/bases/05.htm
Гопота сприяє деградації суспільства загалом, що виражається у знеціненні людських якостей, тотальному задурюванні, зашорюванні населення. – по моєму хлопака не вміє створювати причинно-наслідкові звязки
Гоп-ідеологія проста „як два пальця”: ідея злої більшості, ідея стада, ідея силового відбору, культ понтів, різноманітні незначні стильові відмінності. Мда, тоді ідеологія в готів – носити чорне))
Гопи завжди вірять в силу зла, явно чи неявно. Вони вірять, що зло завжди перемагає, і що якщо не бути злим „хижаком”, то миттю можна стати жертвою. Для них, наприклад, у фільмах завжди цікавіші злі персонажі, ніж добрі. – радує шо лохи- ідеалісти ше не перевелись))
Гопи завжди бояться вирізнитись з-поміж своєї „братви”, прагнуть бути „такими, як всі”. Гопи здебільшого від природи не наділені особливими розумовими здібностями, то ж показово призирають всякі прояви інтелекту, стараються виглядати якомога недалекіше, але так, щоб при цьому і не корчити з себе повних дегенератів. Кожен гоп зокрема має багато проблем суто через стосунки з своєю гоп-компанією. Є навіть такі гопи, які поодинці навіть трохи схожі на нормальних людей, але коли вони повертаються до своєї „братви”, вони за своїм стадним інстинктом змушені далі деградувати. І нікуди їм дітися: така вже у них психіка. Є такий момент, в тому числі і в нашій Верховній раді))
Гопи в основу своєї поведінки кладуть вседозволеність, зухвалість, беручи за грунт своїх суджень фразу „хто сильніший – той правий”. Цей принцип не дозволяє їм жодну мить бути в гармонії з собою і навколишнім світом: як зазначено у одній з минулих статей, гопом ворушить „двигун ентропії”, гоп прагне кимось заволодіти, когось опустити, щоби самому почути себе сильнішим і побороти свій комплекс неповноцінності. Гопівські закони – „панятія” – можливо, колись (років 40 тому) мали якийсь зміст, але тепер просто не існують: є кілька ключових правил поведінки гопа (за якими його поважають чи не поавжвють інші гопи), а все інше – то просто видумки для „розведення лохів”. Так визначся закон сили чи «панятія», а поняття якшо копнути глибше звичайні правила поведінки, які регулюють відносини.
Бажання кожного гопа бути найсильнішим, найкрутішим, породило культ понтів. Це своєрідне ідейне благоговіння гопів перед атрибутами крутості. Останні ж, чесно кажучи, міняються рік за роком. Понти – привід хвальби власника атрибутів крутості і привід заздрощів тих гопів, у кого їх немає. В 90-х роках, наприклад, в Україні вагомим атрибутом крутості вважались стільникові телефони – саме такі, з яких зараз ми сміємось і кажемо, що такими апаратами і людину вбити не важко. Понти залежать від віку гопів.– по-моєму пантами якраз страждають мажори та нефори, що прагнуть своїм одягом, стилем шось з себе показати причому явно не свою(власну) оригінальність
Суть конфлікту гопів з неформалами полягає більше не в „трудових” відносинах, а у різниці ментальностей, поглядів на життя, у вічній боротьбі мистецтва з попсою. Гопи слухають попсу – гопам взагалі-то похуй на попсу. Вони її слухають через те, що так роблять „всі” – такого поняття якраз нема є свої і чужі.
Ще гопи слухають шансон – таке-собі бринькання сумнівного народного артиста, що косить під „бувалого уркагана” на акустиці, гармонійно поєднане із завиваннями останнього, мов на місяць, блатних текстів. Розенбаума ти явно не чув
Часто-густо гопи слухають електронну музику. Це буває здебільшого на дискотеках – зборищах гопів та фіф, які прийшли добряче напідпитку на танцпол щоб поскакати там мов скажені і після цього приступити до коагуляції. – ггг, а от нефори певно страхаються винятково з двогодинною прелюдією і під класичну музику))
Як видно, гопівське життя – це попса. Певна річ, попса – це не тільки неякісна музика. Це будь який предмет чи антропогенне явище, що є одноманітним, нецікавим, зроблене за відсутністю хисту і давно приїлося всім, хто його досвідчили – це вулиця, чувак, яка набагато ближча до реального життя, ніж твоє спотворене сприйняття реальності
